Бувають такі моменти, коли, зробивши щось, розумієш, що повернутися назад вже не можна. Воно й називаються «точка неповернення». Багато чого в житті можна виправити, - вибачитися перед одним і почати жити, ніби нічого не було; вибачитися перед коханою людиною і зробити так, щоб про цю образу ніхто не згадував ... Але іноді назад дороги немає. Ти крокуєш вперед, тим самим ділячи своє життя на «до» і «після», на минуле і майбутнє. Невідомо, що нас чекає попереду. Загадувати на завтра - невдячне заняття. Але стояти на місці не можна, треба неодмінно рухатися вперед. Щоб дієслова майбутнього часу перетворювалися в дієслова часу сьогодення. І головне - не боятися своїх вчинків. Тих, що поділять твоє життя на дві нерівні частини - великого щастя і короткого нещастя. Тому що період щастя, який би тривалим він не був, завжди більше періоду нещастя ...
p.s.
... попереду тебе буде багато дверей ... можливо деякі не будуть відчинятися, в деякі через долю ти не зможеш ніколи зайти. Однак лише ти завтра вранці прокинешся, розплющиш очі, скажеш - так, я зможу. І підеш до своєї мрії. І лише перед тобою ці двері стануть коридором, який приведе в майбутнє. В майбутнє, обране тобою! ...
