Oksana, 35 - 2 ноября 2007 21:19

Ти смілива й вільна і водночас Ти - завжди Моя,
Ти ховаєш страх у власний біль
Та в тобі дано уже іде війна
Ти несправжня, хоч і пахнеш як ваніль,
Та солодка, знаю, Ти - чуже життя
Твої мрії оселились десь по цій землі
Твої очі згаслі, наче вічні тіні.
Дикий образ ще блукає по осінньому дощі,
і спасіння Ти давно шукала увісні.
Ти така болюча і на смак приємна
Міцно закривала двері у своє життя
Хоч залишилась Моя, Душевна,
Та туди, де ти, у сни, мені не було і не має вороття!
Твої сльози були наче шторми Посейдона,
Твої руки - ніжний та холодний оксамит,
Ти - звичайна, хоч завжди моя святя Мадонна,
Я віддав би ВСЕ щоб украсти твого серця ритм.
Ти безкрайня, я в тобі гублюся,
Після тебе я знайти себе не зміг
Я для тебе Сонцю й Небу помолюся
Хоча віри в серці не зберіг.

Якраз недавно,пару місяців тому,читав цей твір.Гарний твір.Тут і справді йдеться про особливий вид любові.Наскільки памятаю,в любові до Есмеральди так помер і Квазімодо.Думаю,вона існує.Тільки питання для чого.Цінність є тоді ,коли щось цінується,бо тоді воно має вартість.А якщо таку любов ніхто не цінує,то яка її вартість?Хоча критерії благородства не терплять вартісних порівнянь,а є оспіваними в піснях,віршах,романах,що завжди приємно читати ,а гарний читач завжди вміє таке оцінити.Здається така любов іде не від людини,а від чогось божественного що є в ній.Якщо воно є.

В природі людини закладено добиватись взаємних почуттів від об'єкта свого уподобання...
Варіант як в браслеті звичайно можливий, теоритично, але ц вже залежить від індивідуальних рис кожного...
А взагалі не взаємні почуття приречені...

Так, хороший твір !)

Коли ти хочеш обійняти і поцілувати кохану людину - це цілком природньо... :confus:
а що робити, коли ти не можеш відповісти взаємністю на чиїсь почуття? а якщо це твій близький друг?дорога тобі людина? сама колись читала цей твір і мене найбільше хвилювало саме це...