Оля, 42 - 2 ноября 2008 21:37

скільки Ангелів у Вашому житті?! … хтось скаже, їх немає … це вигадка … хтось скаже один … інший – два, три … і так … безліч … Ангел є у кожного.. просто іноді він так далеко ... він такий недосяжний ...

[B]Руки твого ангела...[/B]
Осінь підкралась несподівано. Так буває, коли хтось закриває тобі руками очі і грайливо запитує: «Вгадай хто?», - а потім відпускає руки і сміється до безтями срібними павутинками бабиного літа. Твою душу переповнює несподівана радість, мить невловимого щастя, яке заліплює твоє обличчя м’якими павутинками.
Саме тоді з’являється ангел – таємниця, яка залишиться назавжди в твоєму житті. Він приходить по-різному: барвистим ранком жовтогарячої осені, забутим другом дитинства, безпритульним рудим котом, сіроокою незнайомкою…
[B][I]Він може бути ким завгодно.
А ти не віриш в те, що він є лише тому, що боїшся тієї миті, коли прекрасна казка зникне назавжди з твого життя, і знову сірі будні закинуть тебе у вир одноманітності.[/I][/B]
Похнюплено снуєш містом і не знаєш сам чого шукаєш. Надієшся на казку, хоча давно вже залишив країну дитинства, став діловим, постійно заклопотаним і по-дорослому серйозним.
[B][I]Вкотре продираєшся крізь хащі буденності, і раптом хтось закриває твої очі і, ледве стримуючи сміх, запитує: «Вгадай хто?» Найніжніші руки!
Ти їх вгадаєш серед тисячі інших.
Вони особливі!..
Це руки твого ангела, який знову і знову обіймає тебе павутинками бабиного літа. [/I][/B]
(с) http://h.ua/story/122119/

p.s.
як не дивно, будь-яка казка має свій кінець! … як не хочеться, щоб ця казка закінчувалась … ?! … Ти завжди залишишся у моїх спогадах … у моєму житті, як щось гарне, добре … ніжне і головне правдиве … я знаю, Ти завжди поруч мене … ось і все … для мене залишилось здається тільки одне ... це відчувати Твою присутність поряд зі мною ...

на сьогодні все тут! а може і взагалі завершення цього щоденника ... моїх думок тут! ...
надобраніч!

• 
• 
•