Оля, 42 - 15 апреля 2009 16:18

[B]СТАРІ СКРИПКИ[/B]
На торгах розпорядник підняв догори скрипки. Були вони подряпані, понищені, а струни порозтягувались та обвисли. Торговець вважав, що не варто марнувати час на старі скрипки, а проте показав їх усім, посміхаючись.
«Скільки за них дасте? Почнем від … ста тисяч лір».
«Сто п’ять!» - обізвався якийсь голос. Потім сто десять.
«Сто п'ятнадцять!» - вигукнув інший. Потім сто двадцять.
«Сто двадцять тисяч – раз, сто двадцять тисяч – два, сто двадцять тисяч…».
Тут якийсь сивоголовий чоловік із кінця зали піднявся зі свого місця і підійшов ближче. Чоловік узяв до рук смичок. Хустиною витер стареньку скрипку, наладнав розтягнені струни, енергійно торкнув їх – і залунала дивовижна чиста мелодія, подібна на ангельські співи.
Коли він перестав грати, торговець спокійним низьким тоном спитав: «Скільки хто пропонує за стару скрипку?» - І підняв її разом із смичком. – Мільйон! А хто два мільйони? Два мільйони! А хто дає три? Три мільйони – раз, три мільйони – два, три мільйони – три! Продано!» - проказав торговець. Люди стали аплодувати. Хтось спитав: «Що так змінило вартість скрипки?».
І пролунала відповідь: «Дотик майстра».

Усі ми – наче старі інструменти, запилюжені, понищені. Але можемо зіграти божественну мелодію. Досить лишень одного дотику Майстра.

p.s.
... божественна мелодія мого серця ... хочеться її зіграти?! ... чи під силу мені вона?! ... з кожним днем все цікавішим стає життя у своїй красі, швидкоплинності та непередбачуваності, загадковості ... тебе дивують речі, котрих ти зовсім не помічав, котрим ти не надавав значення, котрі здавалось до тебе ніколи не прийдуть, чомусь ... хочеться відчути цього дотику Майстра ... а може я вже відчула Його?! ...

• 
• 
•