Оля, 42 - 8 августа 2009 21:59

В дні, прожиті печально і просто,
все було як незайманий сніг.
Темнооким чудесним гостем
я чекала тебе з доріг.
Забарився, прийшов нескоро.
Марнувала я дні в жалю.
І в недобру для серця пору
я сказала комусь: - Люблю. –
Хтось підносив мене до неба,
я вдихала його голубе…
І не мріяла вже про тебе,
щоби цим не образить тебе.
А буває – спинюсь на місці,
простягаю руки без слів,
ніби жду чудесної вісті
з невідомих нікому країв…
Є для серця така покута –
забувати скоріше зло,
аніж те, що мусило бути
і чого в житті не було (с) Ліна Костенко

p.s.
... добігає кінця суботній вечір, лунає улюблена музика, на серці спокійно та затишно, у руках "Улюблені вірші про кохання", подаровані подругами на іменини, отож після вишивання не могла відірвати очей від них ...

... сьогодні хотілось танцювати вальс та кружляти у його ритмі, ... почуваюсь такою щасливою, головне я відчуваю це ... щастя приходить так несподівано, тому що воно завжди в кожному з нас!!! ... воно завжди в мені, достатньо собі дозволити БУТИ ЩАСЛИВИМ! ... а для чого дозволяти?! ... я завжди ЩАСЛИВА!!! ...

... люблю своє життя ... люблю Тебе, ... дуже хочеться любити саме Тебе ... можливо Ти чуєш це?! ... я знаю, чуєш ... Ти десь тихенько, там де і я, чекаєш на зустріч, ... рахуєш роки, місяці, дні, години, хвилини, секунди ... вже зовсім близько той час, коли я зможу обійняти Тебе, пригорнути до себе, ... торкнутись Твоїх уст ... Ти думаєш хто я? ... я, я, ... знаєш, я - та що дарує справжню любов, дарує миті щастя, радості, тепла ... та, що любить мовчки, любить віддано ...

• 
• 
•