Snow, 49 - 12 октября 2010 23:15

І сталось так...В безпам"ятстві, розп"ятий
Між темрявою й болем нелюдським,
Лежав він, чи приречений до страти,
Чи до страждання, що безжальним катом
Серед пітьми зринало перед ним ...

І було так...Поки страждало тіло,
Змагаючись із смертю за життя,
Молитва спрагла до небес летіла,
Що встати з смертю у двобій хотіла
І повернуть його із небуття .

Молилась мати, сповнена надії,
"О , зглянься , Боже, це ж синочок мій ,
Моє життя у ньому , мої мрії,
Без нього що ж робить мені, старій ?"

Молилась і кохана - в серці туга...
"Не полишай мене, любов моя !
Як ти, такого більш не стріну друга,
Без тебе щастя вже не знайду я !"

***

Моя ж молитва – серцем щирим і палким,
Та мовчазна вона, бо прав не має
Моя любов...Та, грішним і святим,
Хоч я і не була йому ніким,
Я вірю, до небес те слово пролунає !

• 
• 
•